Засідання 8. Освітній сторітеллінг

26 грудня відбулося чергове засідання майстер-класу шкільних бібліотекарів Компаніївщини. Тематика засідання обрана не випадково, адже новітні освітні технології варто застосовувати у діяльність шкільної бібліотеки. Отже тема майстер-класу "Освітній сторітеллінг в діяльності шкільної бібліотеки".

Пропоную переглянути Програму майстер-класу та найбільш цікаві моменти.

 

ТРЕНІНГОВА ВПРАВА-НАЛАШТУВАННЯ "ЗАРЯДНИЙ ПРИСТРІЙ"

    Метою вправи є налаштувати бібліотекарів на позитивну продуктивну діяльність, підняття настрою, доброзичливі партнерські взаємовідносини.

  

      

Сторітеллінг – мистецтво цікавої розповіді.

·        Історія про історію

·        Види сторітеллінгу

·        Основні функції сторітеллінгу

·        Прийоми навчання розповіді історій

 

   У 2006 році технологія сторітеллінг (story – історія; telling – розповідати) була визнана найкращою бізнес ідеєю року. Сутність її проста: «Найкращий спосіб презентувати власну ідею чи себе, передати знання чи мотивувати на діяльність – розповісти історію».

   Батьком сторітеллінга вважається Девід Армстронг, який написав книгу «Managing by Storying Around».

   Мистецтву розповідати історії (чи їх співати) багато років. Наші предки захоплювалися мистецтвом трубадурів, менестрелей, вагантів, озанів, бардів, кобзарів тощо.

   Сьогодні сторітеллінг використовується не лише в бізнесі, а й в інших сферах діяльності людини. Це стало інновацією і в освіті.

Сторітеллінг – історія про історію 

Автор: Большакова Інна Олексіївна

(www.edustartup.com.ua/wp-content/uploads/2015/11/Історія-про-історію.doc) 

Жив - був Сторітеллінг. Він був невеличкого зросту, тендітної статури, і більш за все любив розповідати історії. Всі історії, які він озвучував, траплялися з ним або його друзями, з предметами, які його оточували, з тваринами і рослинами, які він бачив щодня. Інколи він розповідав історії про те, що прочитав в енциклопедіях чи словниках. А інколи його історії були подібні статтям підручників, але, звичайно, більш захоплюючі. Коли Сторітеллінг розповідав історію, то виглядав вище, масивніше. Його голос заворожував слухачів, і вони ніколи не йшли, не дослухавши до кінця. Всі історії були не тільки цікавими, а й повчальними. Але те, що вони чомусь вчать, люди здогадувалися пізніше.

Так би і жив Сторітеллінг далі тихо й спокійно, але раптом він став відомим. Люди почали переказувати його оповідки, користуватися його прийомами, намагалися вчити закони створення та оповідання історій. Сторітеллінгу ставало сумно, бо люди почали називати Історією звичайну неемоційну та безсюжетну Розповідь, дивний Опис чи чітке Визначення; в історію не брали Інтригу й Метафору, історія деколи ставала Маніпуляцією.

І тоді Сторітеллінг вирішив написати поради про написання історій, які ми вам і пропонуємо прочитати.

Що таке сторітеллінг?

Сторітеллінг – технологія створення історії та  передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

Чому сторітеллінг назвали сторітеллінгом?

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідання історій.

Чому сторітеллінг можна використовувати на уроках?

1. Діти люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, тому що вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна). Отже, реалізується принцип доступності навчання.
2. Історія впливає на почуття дитини,  а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому всі уважно слухають навчальний матеріал, сприймають його, а потім з легкістю можуть відтворити. Правда теж у формі історії. Отже, реалізуються принципи міцності знань та емоційності навчання.
3. Історія динамічна. Сучасні діти з кліповим мисленням краще сприйматимуть історію, ніж текст іншого виду.
4. В історії є герой, який змінюється. Ці зміни відбуваються в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо. Молодші школярі вчаться тому, що можна подолати труднощі. А якщо діти ще будуть «включені» в історію… вони навчаться бути наполегливими. Отже, реалізується принцип активності й самостійності.
5. Будь-яка історія для дітей розповідається із використанням малюнків, відео, презентацій. Отже, реалізується принцип наочності.
6. Далі продовжувати???

Список можна продовжувати і продовжувати, як дитячі пісеньки без кінця, але ми на цьому зупинимося, тому що далі кожний з читачів спроможний продовжити його самостійно.

Історія та розповідь. Давайте порівняємо.

Як створити справжню історію для уроку?

Потрібно виконати 7 кроків.

1. Визначте тему і мету уроку, в залежності від цього подумайте, яка історія можлива на ньому.
2. Придумайте ряд подій, які трапляться (сюжет), та як вони висвітлять навчальний матеріал.
3. Визначтесь з героєм історії. Придумайте йому ім’я, зовнішність, звички, риси характеру, як він буде діяти в тих обставинах, що ви створили для нього.
4. Напишіть перший варіант історії.

·         Експозиція. Жив був ______________________________________.

Де?     Коли?   Скільки часу? З ким?   

·         Зав’язка. Одного разу _____________________________________.

Що раптом трапилося? Приїхав друг, налетіла буря, впав стілець, прийшла звістка тощо.

·         Розвиток подій. ___________________________________________.

Перерахуйте всі події, які будуть описані. Подумайте, які емоції мають у цей час відчувати слухачі. Напишіть, як змінювався герой впродовж історії.

·         Кульмінація. ______________________________________________.

Напишіть, яка подія стала «вирішальною» для героя.

·         Розв’язка. _________________________________________________.

Напишіть, чим все завершилося. Як змінився герой, що він зрозумів.

·         Висновок. _________________________________________________.

Чому нас вчить ця історія? Мораль, теорія, визначення тощо.

5. Придумайте інтригу, пастку. Чим несподіванішим буде сюжетний поворот, тим краще.
6. Доберіть потрібні метафори (особливо для опису стану головного героя чи процесу, який описується). Запишіть оновлений варіант історії.
7. Прочитайте історію, внесіть остаточні правки. 

Якщо ви оцінюєте історію, як нецікаву, робіть ці кроки стільки разів, скільки потрібно для «кристалізації» історії.

 «Нагадувалка»

Сюжет – система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору. 

Композиція – будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле.

Інтрига – сюжетна лінія в літературному (найчастіше в драматичному) творі, що відзначається складністю та напруженістю дії. 

Метафора - художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. 

Пропоную для більш детального ознайомлення переглянути рекомендації Інни Большакової – тренера міжнародного проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення».

Види сторітеллінгу

• Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
• Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
• Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
• Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
• Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
• Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
• Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу

1. Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».

Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Прийоми навчання розповіді історій

- основні: зразок, план, аналіз;

- допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;

- специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.

Види розповідей на словесній основі

- розповідь на тему, запропоновану вчителем;

- розповідь за планом;

- розповідь за запропонованим початком;

- розповідь за опорними словами;

- складання казки за власним сюжетом.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії

Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.

Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.

Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.

Мистецтво сторітеллінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.

Сторітеллінг в навчанні

Ви коли-небудь замислювалися, чому ми так швидко і надовго запам'ятовуємо сюжети фільмів, книг або телешоу, але при цьому вивчення лекції чи підручника часто перетворюється на справжні тортури? Сьогодні перед багатьма постає актуальне питання, як залучити слухача в процес навчання настільки, щоб він виніс максимум корисного для себе? Як зацікавити і утримати його увагу?

Давайте проведемо невеликий експеримент: як вам буде цікавіше дізнатися про появу сендвіча?

Варіант 1. Сендвіч — це англійський різновид бутерброда. Складається з 2-х або більше скибочок хліба (булки) і одного або декількох шарів м'ясної начинки (або будь-який інший). Оксфордський словник датує перше вживання терміна «сендвіч» по відношенню до їжі 1762 роком.

Варіант 2. Відомий британський політик, аристократ Джон Монтегю, IV граф Сендвіч, дуже любив проводити час за картковими іграми. Одного разу, під час чергової гри в Крібедж, яка тривала вже кілька годин, він не знайшов часу перекусити і наказав слузі принести йому їжу між двома скибочками хліба. Його друзям дуже сподобався варіант прийому їжі без відриву від гри, і вони теж замовили хліб «по-сендвічскі».

Що ми бачимо? Звичайно, перший варіант більш схожий на серйозне пояснення, ніж другий. Однак, якщо через декілька днів вас попросити згадати визначення, швидше за все, це не вдасться. А прочитавши історію, описану в другому варіанті, ви напевно запам'ятаєте її і, може не кожен раз, але будете згадувати графа в процесі приготування сендвіча. А якби вона була представлена у вигляді «нудної» витяги із Вікіпедії або сірої презентації, ніяких емоцій і тим більше запам'ятовуючого ефекту ви б не отримали.

Тому, якщо ви вирішили створити такий електронний курс, який гарантовано запам'ятають надовго і будуть застосовувати на практиці, створюйте у вашому курсі «реальну казку». Такий підхід допоможе викликати у слухача емоції, а емоції — це запорука того, що інформацію запам'ятають. Поступово переходьте від нудної теорії до яскравої практиці. Перекладайте матеріал у ситуації, які можуть відбуватися в житті — так ви підготуєте слухача до вирішення завдання, яке одного разу перед ним постане.

Як написати захоплюючу історію?

7 китів, на яких будується успішна історія

1. Головне - це контент

Контент повинен бути цікавий і корисний слухачеві. Подумайте, що цінного і корисного ваш студент отримає від вивчення матеріалу. Для підготовки цікавої розповіді використовуйте інформаційну піраміду. Коли сюжет історії логічно спроектований, подумайте про те, що здатне його прикрасити і допомогти розкрити тему. Наявність декількох точок зору, протиріч і різних контекстів піде на користь. Якісний контент, пряма мова автора і презентабельне візуальне оформлення дадуть вам в сумі захоплюючий і вичерпний матеріал.

Створюючи історію, не забувайте про те, що ваша розповідь повинна «зачепити» слухача з найперших слів, а тільки потім залучати його логічним розвитком сюжетної лінії. Роблячи акцент лише на початок історії, ви допустите серьозну помилку. Нотки напруженості та інтриги повинні бути рівномірно розподілені по сюжету для того, щоб людина без відриву дослухала історію до кінця і зробила правильні висновки

2. Наявність героя

Яскравий герой, з яким аудиторія себе може себе асоціювати — рушійна сила будь-якої історії. Не починайте розповідь поки не визначите для себе — хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру. Герой не обов'язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований і слухачі повинні знати його історію, щоб зрозуміти його дії. Він може бути як живим, так і вигаданим. Якщо в ході сюжету виникне емпатія, емоційний зв'язок з персонажем, то його досвід буде автоматично присвоєний аудиторією.

3.Подбайте про якісне візуальне оформлення

Саме візуальний фон допомагає зробити атмосферу в історії більш динамічною, барвисто розкрити тему, надати додаткову жвавість і занурити слухача в контекст. Подумайте, які елементи графічного контенту могли б допомогти вашій історії розкритися. Наприклад, фотографії, презентація, ілюстрація або інфографіка та інші.

4. Нотки драматургії

Взаємодію з персонажем потрібно будувати навколо конфліктної ситуації, а історія повинна розвиватися за певною логікою, зашифрованою в абревіатурі ЕЗРКР (експозиція, зав'язка, розвиток, кульмінація, розв'язка). Розповідаючи історію, дозвольте своїм слухачам включити уяву і перейнятися атмосферою, представити головного персонажа і пережити конфлікт разом із ним. Описуйте все живо і реалістично, немов все відбувається у вас на очах. Кожен захоче дізнатися, як хтось викручується в складній життєвій ситуації (з якою, до речі, може зіткнутися і він). Таким чином, вони з цікавістю будуть вбирати чужий життєвий досвід, а ви отримаєте максимальну залученість аудиторії у навчальний процес.

5. Скажіть тверде «НІ» монотонності!

Придумуючи історію, намагайтеся уникати монотонності. Навіть найзахоплююча розповідь, найгеніальніша ідея можуть стати марними і втратити сенс при монотонному піднесенні. Заздалегідь чітко сплануйте послідовність викладу тексту і візуальних елементів. Саме від цього залежатиме, наскільки глибоко закладена в історії ідея проникне в мозок вашого слухача.

6. Деталі та емоції

Ось тут потрібно бути вкрай уважним. Справжня історія повинна бути насичена життям. Зачиняєш очі і перед тобою з'являється картинка, реальна, наповнена запахами, енергією, звуками, тактильними відчуттями.

Історія повинна викликати щирі емоції: розуміння, співчуття, радість, гнів, подив, роздратування, сміх, злість, сумнів, впевненість. Немає емоції — немає історії — немає результату. Нехай це буде свого роду тестом для ваших текстів. Почуття, які найсильніше змушують утримувати увагу слухача — це страх, здивування і радість. Докладіть зусилля для того, щоб під час розповіді вашої історії, аудиторія зазнала хоча б одне з цих почуттів.

7. Висновок

Або мораль усієї байки — з якою метою ви взагалі розповідали історію, яку думку хотіли донести? Пам'ятайте про це. Історія без логічного висновку — як зжуваний виступ актора на сцені: ось він читає вірш, так чуттєво, емоційно, динамічно. Але останню фразу він ковтає, збивається — і все. Ефекту 0!                                                                                                    (використано матеріали сайту Методичний навігатор"                           https://sites.google.com/a/lyceum2.cv.ua/metodicnij-navigator/metodicni-materiali/storitelling)

Використання  інтерактивного та  захоплюючого сторітеллінгу в діяльності шкільної  бібліотеки.

 

Практична робота із слухачами (по  групах):

        - створення своєї історії;

        - створення частини бібліотечного уроку з використанням сторітеллінгу.

   

Підведення підсумків. Рефлексія.

           - «Ложка радості»  та привітання з  наступаючими святами від  керівника майстер-класу

    

                                       Вправа «Сніжинки»

На новорічну бібліотечну ялинку необхідно повісити чарівні сніжинки, які виконують 3 бажання (1- для себе особисто; 2- для родини, країни; 3 - для своєї професійної діяльності), а на звороті - поділитися враженнями від майстер-класу.

     

Посилання для опрацювання:

 http://ukrdeti.com/storitelling-mistectvo-rozpovidannya-abo-yak-zacikaviti-j-motivuvati-ditej/

Сторітеллінг як один з ефективних методів викладання

Storytelling на вебінарі або як достукатися до сердець слухачів

ПРИЄМНОГО ВАМ СТОРІТЕЛЛІНГУ!!!